Малята-драконята

 У незвичайному класі, де навчаються малята- драконята, побував мій 2-А. І не тільки побував, а й … Але краще послухайте!

Отож, в одному класі навчалися маленькі дракончики. Вони були такими, як усі діти: веселими, допитливими, пустотливими і дуже - дуже дружними. А ще – різнокольоровими: червоними, зеленими, блакитними, жовтими…

Одного разу до їхнього класу зайшла новенька учениця. Двадцять пар очей дивилися на неї дружелюбно і трішки здивовано: новенька була… сніжно - білою…

- Як тебе звати? – запитала вчителька Драколіна Драконівна.

- Сніжинка, - хотіла відповісти новенька, але, поглянувши на веселе різнобарв’я однокласників, затнулася і тихо прошепотіла: « Журбинка».

- Е, ні! – вигукнула Золотинка ( вона була кольору золота, тому і назвали її так).

- Ні! Не може бути у дитини такого сумного імені! Друзі, допоможемо?

- Так! Так! – загукали драконята.

Вони по черзі підходили до розгубленої новенької і торкалися своїми лапками. На місці дотику залишалися різнокольорові відбитки: сердечка, птахи, квіти, зірочки….

Драколіна Драконівна із замилуванням спостерігала за своїми вихованцями.

- То як тебе звати?- перепитала вона новеньку, коли останнє драконятко залишило на ній кольоровий відбиток.

Та здивовано оглянула свої лапки, тулуб, хвостика, щасливо усміхнулася і відповіла:

- Веселинка!

Учасниками і авторами ось такої неймовірної історії стали учні мого 2-А.